Сын сары и авраама

Сын сары и авраама

БОЖЕСТВЕННИЙ ПЛАН, ЗАХОВАНИЙ В СІМ’Ї АВРААМА

“І впровадив її Ісак до намету Сарри, матері своєї. І взяв він Ревеку, і за жінку йому вона стала, і він її покохав” (1 Мойсеєва 24: 67).
Коли ми говоримо про Авраама, Ісака та інших як про образи, то під цим не повинні розуміти, що Біблійні історії про них є вигадкою. Особа або річ є образом тоді, коли Святе Письмо показує (на додаток до реальних подій), що вона зображує та ілюструє в малому масштабі особи та речі, які будуть в майбутньому.

Наприклад, в деяких відношеннях Адам, як голова роду, був образом Месії, другого Адама. Перший Адам, батько нашого роду, не зміг дати сподіване вічне життя. В Божому провидінні Месія повинен бути другим Адамом в тому значенні, що Він відродить, як Своїх дітей, все потомство першого Адама. Про Месію в пророцтві сказано як про Вічного Отця людства – Отця, Який дасть нашому родові вічне життя замість успадкованих слабостей, недосконалості та смерті.
Схожим чином Мойсей був не тільки справжньою постаттю, провідником народу Ізраїлю, але й образом великого Посередника – Месії. Як Мойсей був посередником Угоди Закону для Ізраїлю, так Месія, Пророк, схожий на Мойсея, тобто його позаобраз (Дії 3: 22), має бути Посередником Нової Угоди Ізраїлю, під якою Авраамові благословення стануть надбанням цього народу і через нього всіх поколінь землі (Єр. 31: 31).
Так само Аарон був образом вищого священства та його кращих жертв, пов’язаних з Новою Угодою. Також первосвященики та левити, на додаток до того, чого вони зазнали самі, послужили в Божому провидінні образами вищих постанов, якими Нова Угода буде незабаром запроваджена.
В такому випадку звернемо нашу увагу на Авраама, знаного в Святому Письмі як Друг Бога, Батько Віруючих, а також на його сина Ісака, сина обітниці, народженого незвичним, чудесним чином, коли його мати вже була похилого віку. Також поговоримо про дружину Ісака, Ревеку, вибрану Авраамом, щоб вона була товаришкою та співспадкоємицею з його сином у його спадщині. Ці постаті прожили своє життя, зовсім не здогадуючись, що Бог вживав їх і керував їхніми справами, щоб вони стали пророчими ілюстраціями Його власного великого Плану Віків. Ці образи-ілюстрації завжди треба сприймати в повній згоді з натхненими писаннями Біблії і ніколи не думати, що вони їй суперечать.

АВРААМ – ОБРАЗ БОГА

Однак не все, що робив Авраам, слід вважати образним. Взагалі кажучи, ця велика людина минулого вимальовується перед нами як монумент віри, чесності та справедливості. Благословення, які, як обіцяно, мали прийти через нього для його Насіння і вчинити його батьком багатьох народів, чинять його, як це вказує св. Павло, образом Всемогутнього, від Котрого походить кожний добрий і досконалий дар – від Котрого походять благословення, які остаточно мають политися через Месію, Його Сина, та через Ізраїль, Його народ, на всі племена землі (Рим. 4: 16-25; Гал. 3: 8, 16, 29).
Всі християни, мабуть, знають пояснення св. Павла, що Авраам та його сім’я були образами. Як Авраам зображував Бога, так його дружина зображувала Угоду, через яку життєвість обітниці остаточно розвине Насіння Обітниці – Ісака як образ, та Месію, позаобраз. Св. Павло також пояснює, що служниця Сари, Агар, на бажання Сари певний час представляла її перед Авраамом і народила Ізмаїла. Агар, пояснює св. Павло, зображувала Угоду Закону, оживлену милостивими постановами того ж Бога, Отця, натомість син Агари, первородний Авраама, зображував юдейський народ, який першим отримав розвиток під Угодою (Гал. 4: 22-31).
Як Авраам любив Ізмаїла і бажав благословення для нього, так Бог полюбив Ізраїль і бажав благословення для нього, потомка Угоди Закону. Однак, як Ізмаїл, нащадок служниці, не був головним спадкоємцем Авраамової обітниці, а другорядним, так і діти Ізраїлю, нащадки Угоди Закону, не мали бути Духовним Месією, через якого, як твердила обітниця, повинні прийти перші благословення. В образі бачимо, що Сара, дружина Авраама, яка представляла первісну Угоду Авраама, народила свого сина, Ісака, через багато років після того, як служниця, яка її заміняла, народила Ізмаїла. Коли народився Ісак, Сара прогнала Ізмаїла і вже не вважала його своїм сином, а, навпаки, все передала Ісаку. Позаобраз полягає у тому, що відтоді, як Бог почав розвиток Духовного Ізраїлю і установив “Угоду при жертві”, через яку мав здобути розвиток духовний Ізраїль, стало очевидним, що головна частина Божої обітниці благословити світ не виконалася через насіння Ізмаїла – буквальний Ізраїль, – а через Насіння Ісака – Духовний Ізраїль.

КОЛОДЯЗЬ НАДІЇ ДЛЯ ЮДЕЇВ

Від самого початку намітилося змагання за Авраамове благословення. Як Ізмаїл висміював малого Ісака, так юдей, досить розвинений та сильний, висміював позаобразного Ісака – Ісуса та Його малоосвічених та неписьменних послідовників і переслідував їх. Щоб продовжити образ – щоб Авраам міг представляти Бога, – йому було наказано прогнати Агар та її сина в пустиню. Це вигнання зображувало божественну немилість, в яку потрапили юдеї вісімнадцять століть тому і яка позбавила їх прихильності Бога, як Агар та Ізмаїл були віддалені від Авраама, від сім’ї та догляду. Хліб і вода, які Агар взяла зі собою і якими вона та Ізмаїл якийсь час годувалися у пустині, зображували Божі обітниці через Закон та пророків. Вони далі належать юдею; він протягом цих вісімнадцяти століть годувався ними, і без них надія народу загинула би.
Далі ми перейдемо до жахливого моменту, описаного в 1 М. 21: 15-19. Вода, яку Авраам дав на дорогу, закінчилася. Знайти іншу не було де. Ізмаїл помирав. Агар, мати, покинула його. В якусь мить їй з’явився Господній ангел і сказав, де шукати джерело води, біля якого вона та Ізмаїл відновили сили. Позаобраз цього ми бачимо перед собою. Юдейський народ, щораз більше відокремлений від Закону та Пророків, стає слабким та безпорадним у своїй надії. Вони ось-ось помруть! Але ж ні! У цю критичну хвилину Господь милостиво звертає їхню увагу на колодязь Води Життя. Як вода урятувала Ізмаїла від смерті, так і народ Ізраїлю, образно показаний в ньому, незабаром має зрозуміти у Божому провидінні, що його частка в Угоді Авраама є земною, а не Небесною, не духовною. Вони скоро мають здобути відсвіження і увійти на новий шлях. Однак цей шлях не свідчитиме, що вони ізмаїльтяни, ані що їхня Нова Угода є образно показана в Агар, Старій Угоді Закону. Ні, тепер вони показані в іншому образі.

ІСАК – СПАДКОЄМЕЦЬ ВСЬОГО

Якщо на початку наші приятелі юдеї були схильні відчувати розчарування від того, що вони представлені в Ізмаїлі (через Угоду Агари, угоду рабства Закону), а не в Ісаку (щоб бути вільними від Закону), то тепер вони мають відраду. Їхня відрада у тому, що Ісак зображував Месію, а Ізраїль, народ, зображував тих, для кого Месія буде посередником Нової Угоди. Месія зобов’язаний бути духовним, щоб передати великі благословення, передбачені Угодою, укладеною з Авраамом. Народ Ізраїлю ніколи не сподівався бути духовним і не мав у Біблії такої обітниці. Юдеї отримають власне те, чого вони завжди сподівалися – земну велич, честь бути вибраним народом, через який благословення Нової Угоди стануть надбанням всього людства.
Як вже згадувалося, Ісак, син Авраама, зображував славного Месію, Божого Сина й спадкоємця всіх обітниць – Єдиного, через кого можна здобути вічне життя та реституцію до тієї славної досконалості, яка дозволить Ізраїлю та світу виконувати Божественний Закон досконало і заслужити Божий дар, вічне життя на основі Нової Угоди Закону за допомогою і через великого Посередника – Месію.

ЕЛІ-ЕЗЕР – ОБРАЗ СВЯТОГО ДУХА

У відповідному часі Авраам послав свого довіреного слугу Елі-Езера (образ Святого Духа), щоб вибрати наречену для свого сина Ісака. Елі-Езер не міг іти невідомо куди. Йому було наказано йти тільки туди, де була родина Авраама. Це дає нам зрозуміти, що ніхто не може бути покликаний стати Нареченою Месії, хто вже не є в єдності з Богом через віру, слухняність та виправдання. І коли слуга знайшов Ревеку, він зодягнув на неї коштовності, пояснив їй та її родичам суть своєї місії і запитав, чи вона хоче піти з ним і стати нареченою Ісака. Він сказав: “Господь щедро поблагословив мого пана, і він став великий… А він йому все дав, що мав”.
Ось так в Авраамові знову зображені великі Божі багатства, а також факт, що Месія є Його Сином і спадкоємцем всіх Божих обітниць – Тим, через кого Ізраїль та все людство має отримати благословення. Ревека одразу відгукнулася і заручилася з нареченим, якого не бачила, поспішивши зі слугою до Ісака. Коли її родичі прощалися з нею, вони побажали їй благословення такими словами: “Будь матір’ю для тисячі десятків тисяч” (1 М. 24: 60). Читаємо, що “встала Ревека й служниці її , і посідали на верблюдів, і поїхала за тим чоловіком ”.
Перед нами (в згоді з іншими віршами Святого Письма) картина Євангельського віку та його праці приведення до Месії особливого класу святих – Нареченої. Першими з цих святих були особи з юдейського народу – на основі Божественного Правила: “юдеєві ж перше”. Цей клас Нареченої вибирався з кожного народу, люду, племені та мови, проте він буде тільки малою черідкою: “Не лякайся, черідко мала, бо сподобалося Отцю вашому дати вам Царство” – духовне, невидиме Царство Месії, співспадкоємство з Ним на Його престолі, а не земне Царство, яке виразно обіцяне Ізраїлю (Еф. 2: 12-17).

КЛАС НАРЕЧЕНОЇ ТА ВЕЛИКА ГРОМАДА

Інші вірші показують нам, що серед цих святих буде два класи. Нечисленні, особливо віддані, будуть становити клас Нареченої. Більш численні, не такі відважні для Правди та праведності, становитимуть її супутниць, слуг, як служниці супроводжували Ревеку. Ці два класи згадані особливим чином у Святому Письмі (Псалом 45), де сказано про Наречену Месії, Царицю. У своєму воскресінні слави вона зображена як Цариця в одязі, майстерно вигаптуваному золотом з Офір. Ця слава представляє Божественну природу, яка буде їй дана, а майстерний гапт представляє її славну праведність, прикрашену плодами Святого Духа. Псалмист розповідає, що її приведуть перед великого Царя Єгову, а тоді додає, що діви, подруги, які її супроводжували, також будуть приведені перед Царя, що показує, що завжди існуватиме різниця між рангами на духовному рівні.
Ці два класи зображені в Законі як священики та левити. Клас Нареченої представлений священиками – завдяки їхній готовності охоче жертвувати земну частку на користь небесної. Ми не повинні ототожнювати клас Нареченої з номінальними християнськими церквами наших днів, так само як не треба ототожнювати апостолів з юдейською церквою тамтих днів. Апостоли були небагатьма вибраними, і схожим чином всі члени Церкви весь цей вік були небагатьма вибраними з-посеред номінальної більшості. “Господь знає тих, хто Його”. Справжня Церква вибиралася не тільки з дванадцяти поколінь Ізраїлю, але й з кожного народу, люду та мови, кого б тільки покликав Господь, Бог наш (2 Тим. 2: 19).
Ревека, залишаючи дім свого батька, зображувала особисте посвячення кожного, хто, ведений Духом, приймає Божественне запрошення до співспадкоємства з Христом. Перші коштовності, дані Ревеці, коли вона вперше вислухала пропозицію і запросила слугу до свого дому, представляють найперші благословення, отримані віруючими. Наступні коштовності, які вона отримала, коли вирішила йти до Ісака і стати його дружиною, представляють благословення Святого Духа, які стають надбанням повністю посвячених – тих, котрі постановили йти слідами Ісуса вузьким шляхом до Царства під проводом Святого Духа.
В кінці своєї мандрівки вона з’явилася в присутності Ісака і одразу злізла з верблюда і покривало взяла, та й накрилась. Це образно показує факт, що Церква, зазнавши переміни Першого Воскресіння і опинившись в присутності Небесного Нареченого, вже не потребуватиме керівництва Святого Духа через Писання. Ця частина образу, звичайно, ще належить до майбутнього. Святе Письмо, однак, показує, і зовнішні обставини підтверджують факт, що час цієї славної переміни вже близько.

“МАТІР ДЛЯ ТИСЯЧІ ДЕСЯТКІВ ТИСЯЧ”

Ісак одразу прийняв Ревеку і взяв її до намету своєї матері. Сара вже померла, і Ревека стала її наступницею. Ось так чудово показаний факт, що як тільки Наречена Месії буде укомплектована на рівні слави, Угода Сари закінчиться, і її місце, як знаряддя благословення, займе прославлена Церква. Тоді виконається пророче благословення її рідні: “Будь матір’ю для тисячі десятків тисяч”. Ці тисячі мільйонів представляють світ людства, який буде відроджений, отримає нове життя від великого Месії під час тисячі років Його царювання як Посередника Нової Угоди. Месія відродить, а Його Наречена буде годувати, навчати, допомагати всьому людству під Новою Угодою, бо згаданий позаобразний Ісак та Його Наречена будуть посередниками (для Ізраїлю і через Ізраїль для світу) Нової Угоди реституційних благословень (Дії 3: 19-21). “І благословляться в тобі та в нащадках твоїх всі племена землі” – стосується, як пояснює св. Павло, перш за все, Месії та Його Церкви в славі – після того, як закінчаться жертви і духовна природа стане надбанням як нагорода за жертвування (Гал. 3: 16, 29).
Хто перший прийме Месію та прийде до згоди з праведними законами Його невидимого Царства, той перший отримає благословення. В цій справі не буде жодної необ’єктивності, бо “не дивиться Бог на обличчя”. Та юдеї, з огляду на своє минуле, земні надії та довіру до Закону та Пророків, перші серед народів приймуть новий порядок речей і заприязняться з ним. Вони перші отримають благословення, і тоді ці благословення поширяться через них на все людство (Дії 10: 34).
Тому, дякуючи Богу за славні перспективи славного часу, який наближається, намагаймось, дорогі друзі, вчинити наше покликання та обрання до членства в Тілі Нареченої Христа певним.

Главная→Абитуриенту→Пособие для поступающих→Библейская история Ветхого Завета→ 6. История Авраама

6. История Авраама

Авраам жил в стране Халдейской. Он был потомком Сима и со всем своим семейством, сохранил истинную веру в Бога. Он был богат, имел много скота, серебра, золота и много слуг, но не имел детей и скорбел об этом.

Бог избрал праведного Авраама, чтобы сохранить истинную веру через его потомство для всего человечества. А чтобы оградить его и его потомство от родного ему языческого народа (потому что среди родных людей – язычников скорее можно было научиться идолопоклонству), Бог явился Аврааму и сказал: «Пойди из земли твоей… и из дома отца твоего в землю, которую Я укажу тебе; и Я произведу от тебя великий народ, и благословлю тебя, и возвеличу имя твое… и благословятся в тебе все племена земные», то есть в этом народе – в его потомстве, со временем родится обещанный первым людям Спаситель мира, Который благословит все народы земли.

Аврааму было в то время семьдесят пять лет. Он повиновался Господу, взял жену свою Сарру, племянника Лота и все имение, которое они приобрели, всех слуг своих, и переселился в землю, которую указал ему Господь. Земля эта называлась Ханаанской и была очень плодородной. Там жили тогда хананеи. Это был один из самых нечестивых народов. Хананеяне были потомками Ханаана, сына Хамова. Здесь Господь снова явился Аврааму и сказал: «Всю землю, которую ты видишь, Я дам тебе и твоему потомству».

Авраам устроил жертвенник и принес Богу благодарственную жертву. После этого земля Ханаанская стала называться обетованной, то есть обещанной, так как Бог обещал дать ее Аврааму и его потомству. А теперь она называется Палестиной. Находится эта земля на восточном берегу Средиземного моря, и по средине ее протекает река Иордан.

Когда стада Авраама и Лота так размножились, что им становилось вместе тесно и между их пастухами стали происходить непрестанные споры, тогда они решили дружелюбно разойтись. Авраам сказал Лоту: «Да не будет раздора между нами, так как мы родственники. Не вся ли земля пред тобою? Отделись же от меня: если ты – направо, то я – налево».

Лот выбрал себе долину иорданскую и поселился в Содоме. А Авраам остался жить в земле Ханаанской и поселился близ Хеврона, у дубравы Мамре. Там, около дуба Маврийского, он раскинул свой шатер и устроил жертвенник Господу.

Однажды в знойный день Авраам сидел под тенью дуба, у входа в свой шатер, и видит: стоят против него три странника. Авраам любил принимать странников. Он сразу же встал и побежал им навстречу, поклонился до земли и стал звать их к себе отдохнуть под деревом и подкрепиться пищей.

Странники зашли к нему. По обычаю того времени, Авраам омыл им ноги, подал хлеб, тут же приготовленный его женой Саррой, подал масла, молока и лучшего жареного теленка и стал угощать их. И они ели. И сказали они ему: «Где Сарра, жена твоя?» Он ответил: «Здесь, в шатре».

И сказал один из них: «Через год Я опять буду у тебя, и у Сарры, жены твоей, будет сын». Сарра, стоявшая сзади у входа в шатер, слышала эти слова. Она засмеялась про себя и подумала: «Мне ли иметь такое утешение, когда я уже состарилась?» Но странник сказал: «Зачем Сарра засмеялась? Есть ли что трудное для Господа? В назначенный срок Я буду у тебя, и у Сарры родится сын». Сарра же испугалась и сказала: «Я не смеялась». Но он сказал ей: «Нет, ты засмеялась». Авраам тогда понял, что перед ним не простые странники, а что с ним говорит Сам Бог. Аврааму в это время было 99 лет, а Сарре – 89.

Уходя от Авраама, Бог открыл ему, что Он истребит соседние города Содом и Гоморру, так как они самые нечестивые города на земле. В Содоме же жил племянник Авраама, праведный Лот. Авраам стал умолять Господа, чтобы Он помиловал эти города, если там найдутся пятьдесят праведников. Господь сказал: «Если Я найду в городе Содоме пятьдесят праведников, то ради них помилую весь город». Авраам снова спросил: «Может быть, до пятидесяти праведников не достанет пяти?» Господь сказал: «Не истреблю, если найду там сорок пять праведников». Авраам же продолжал говорить с Господом и умолять Его, все уменьшая число праведников, пока не дошел до десяти; он сказал: «Да не прогневается Владыка, что я скажу еще однажды: может быть, найдется там десять праведников?» Бог сказал: «Не истреблю и ради десяти». Но в этих несчастных городах жители были так злы и развращены, что там не нашлось и десяти праведных людей. Эти нечестивцы хотели даже надругаться над двумя Ангелами, пришедшими, чтобы спасти праведного Лота. Они уже готовы были выломать дверь, но Ангелы поразили их слепотой и вывели Лота с его семейством – с женой и двумя дочерями – за город. Они велели им бежать и не оглядываться назад, чтобы не погибнуть.

И тогда пролил Господь на Содом и Гоморру дождь из серы и огня и истребил эти города и всех людей в них. И опустошил все место это так, что в долине той, где они были, образовалось соляное озеро, известное теперь под именем Мертвого моря.

Переселение Авраама в Ханаан

После строительства Вавилонской башни и разделения людей на разноязыкие нации из рода потомков сына Ноя, Сима, (семитов) выделилось племя евреев. Потомок Сима Фарра (Терах) жил в вавилонском городе Уре со своими сыновьями, внуками и родственниками. Когда Фарре стало неудобно жить в Вавилонии, он взял всех родных и переселился с ними к северу – в Харан, в страну арамейцев.

Здесь он умер, а род его разделился: семья его сына Нахора осталась в Араме и слилась с племенем арамейцев, тогда как другой сын Фарры, Авраам, взял свою жену Сару, племянника Лота и других родичей и переселился с ними в соседний Ханаан (Палестину). Переселенцев здесь прозвали «евреями», то есть «заречными», пришедшими с берега дальней реки.

Еврейский родоначальник (патриарх) Авраам верил в единого Бога (Элохим), творца неба и земли. Предание рассказывает, что сам Бог велел Аврааму идти в Ханаан, сказав ему: «Иди из твоей родной земли и из дома отца твоего в ту землю, которую укажу тебе, ибо там от тебя произойдет великий народ». В переводе с древнееврейского языка имя Авраам и означает («отец многих», «отец народов»).

Авраам переселяется в Ханаан. Мозаика базилики Сан-Марко, Венеция, 1215-1235

Еврейские переселенцы занялись в Ханаане пастушеством, кочуя по стране. Через некоторое время от семьи Авраама отделилась семья его племянника Лота. Обе семьи имели большие стада овец. Между пастухами Авраама и пастухами Лота начались споры из-за пастбищ. Тогда Авраам сказал Лоту: «Нам тесно жить вместе, поэтому разойдемся в разные стороны». Лот удалился со своими людьми к берегам Мертвого моря, где находился город Содом. Авраам же раскинул свои шатры у города Хеврона, у дубравы Мамре. Здесь он вступил в союз с местными князьями народа амореев и жил как старейшина племени евреев.

Военные подвиги Авраама

Однажды в Ханаане наступил голод. Это заставило Авраама на время переселиться в соседний Египет.

Там египетский царь (фараон) вздумал отнять у Авраама его красивую жену Сару – и уже взял ее в свой дворец. Но скоро царь и его домашние заболели проказой: тела их покрылись нарывами и язвами. Царь понял, что это – наказание Божие за похищение чужой жены, отослал Сару к ее мужу и велел им покинуть Египет. Авраам и его семья возвратились в Ханаан.

Вскоре племени Авраама пришлось вести войну против властителей Азии – вавилонян, чью власть признавали цари Содома и еще четырех ханаанских городов на берегу Мертвого моря. Однажды ханаанские цари решили больше не подчиняться иноземцам. Цари эламский и вавилонский в ответ вторглись с войском в Ханаан, разорили Содома и соседние города, захватили много добычи и взяли в плен жившего в Содоме племянника Авраама, Лота. Тогда Авраам взял с собою отряд в несколько сот человек, погнался за эламитами и вавилонянами, настиг их у Дамаска, освободил Лота и других пленных и отнял награбленную добычу. Содомский царь предложил Аврааму, как победителю, взять себе всю эту добычу; но бескорыстный Авраам сказал: «Клянусь, что не возьму ни одной нитки и ни одного башмачного ремешка, кроме того, что ушло на прокормление моих воинов». Этот подвиг Авраама прославил его на весь Ханаан.

Сыновья Авраама – Исаак и Исмаил

Авраам и его жена Сара были уже очень стары, а детей у них еще не было. Авраам имел еще одну жену из своих рабынь, египтянку Агарь. Агарь родила ему сына, по имени Исмаил. Но не этому сыну от рабыни, суждено было сделаться наследником Авраама и новым патриархом евреев. Когда Аврааму было уже почти сто лет, Бог возвестил ему, что скоро родится у него сын от Сары. Авраам подумал: разве у столетнего старца могут родиться дети, а девяностолетняя Сара разве может родить? Смеялась и Сара, когда однажды в их шатер зашли три таинственных странника и предсказали ей, что через год она будет держать на руках своего сына. Но через год Сара родила ребёнка мужского пола, которому дали имя Исаак (Ицхак). В христианских преданиях ветхозаветный образ трёх странников, явившихся к Аврааму и его жене, истолковывается как символ троичности Божества, подтверждение догмата Троицы.

Гостеприимство Авраама. Византийская мозаика базилики Сан-Витале, Равенна, Италия. VI век

На восьмой день от рождения на теле младенца Исаака был сделан особый знак. Такой же знак сделали себе раньше, по велению Бога, Авраам и все мужские члены его рода, в память вечного союза между Богом и евреями. С тех пор этот обряд, называемый «обрезанием», совершается у религиозных евреев над всеми новорожденными мальчиками.

В детстве Исаак любил играть с побочным братом своим, Исмаилом. Саре не нравилось, что ее сын и сын рабыни воспитываются как равные наследники Авраама; она потребовала от мужа выгнать из дому Исмаила и его мать Агарь.

Аврааму было жалко Исмаила, но ему пришлось исполнить просьбу Сары. Он велел Агари и Исмаилу уйти из дома, дав им на дорогу хлеба и мех с водою.

Изгнание Агари и Исмаила. Художник Гверчино, 1657

Агарь и Исмаил заблудились в пустыне. Вода из меха вышла, и им нечего было пить. Агарь оставила сына под кустом, сказав: не хочу видеть, как мое дитя умрет от жажды! Сама же села поодаль и заплакала. И услышала она голос ангела Божия: «Что с тобою, Агарь? Не бойся. Подними своего сына и веди его за руку, ибо от него произойдет великий народ». Агарь подняла глаза и увидела колодец с водой, из которого напоила сына. Исмаил остался жить в пустыне, сделался ловким наездником и стрелком. Потомки Исмаила кочевали к югу от Палестины. От них пошёл народ арабов.

Жертвоприношение Исаака

Авраам переселился из Хеврона в город Герар, на юго-западной окраине Палестины. Живя среди язычников-многобожников, он оставался верен единому Богу. Однажды Бог захотел испытать Авраама и сказал ему: «Возьми своего любимого сына Исаака и принеси Мне его в жертву на горе Мориа».

Тяжело было Аврааму исполнить это повеление Божие, но он встал рано утром, взял с собою Исаака и отправился к горе. Исаак думал, что отец принесет в жертву овцу или барана. Когда Авраам уже приготовил все для жертвоприношения, Исаак спросил его: вот дрова, и огонь, а где же овца для жертвы? Авраам молча взял сына, связал его, положил на жертвенник поверх дров и уже простер руку к ножу, – но тут услышал голос с неба: «Авраам, не простирай руки к мальчику. Теперь Я знаю, как сильно ты почитаешь Меня, раз не пожалел ради Меня даже единственного сына». Авраам поднял глаза и увидел невдалеке барана, запутавшегося рогами в кустах. Обрадовавшись, он снял сына с жертвенника и вместо него заклал барана.

Жертвоприношение Исаака. Художник Караваджо, 1597-1599

Бог не хотел человеческих жертв, какие приносились язычниками Ханаана в честь идолов. Он желал лишь испытать своего избранника Авраама – и убедился, что еврейский патриарх предан Ему всей душой и готов жертвовать всем, чтобы исполнить волю Божию.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *